Старший солдат Чорна на службу заступила
Теорія трьох «К», або ж стереотипи, що жінка повинна лише виховувати дітей, ходити до церкви та стежити за порядком вдома, подолані. Слабка стать вже давно відвоювала собі право займати ті ж посади, що й чоловіки і замахнулась навіть… на військову службу!
«Я не проти того, щоб жінки служили. Але ті посади, що вони займають у штабах, — це одне, на більш серйозних їм важко. Звичайно, є й стійкі дівчата, витривалі. Проте навіть таких ми не маємо права ставити на цілодобове чергування згідно зі Статутом», — каже виконувач обов'язків комісара Чернівецького обласного військового комісаріату Василь Маланчук. З кожним роком кількість жінок, які хочуть стати до лав військовослужбовців, зростає. У Чернівецькому обласному військовому комісаріаті за весняний призов 2013 року на військову службу за контрактом прийняли двох жінок віком 24 та 34 роки, які служать у смт. Десна Чернігівської області та 300-му полку, що в Чернівцях. Тож яким критеріям має відповідати сучасна українська жінка, щоб служити за армійським контрактом? «Дуже важливим є стан здоров'я людини та її вік — від 18 до 40 років», — каже старший офіцер відділу комплектування та призову Ігор Шевчук.
Одного дня бажання служити виникло і в телефоністки Чернівецького обласного військового комісаріату старшого солдата Наталії Чорної, яка на військовій службі уже понад 10 років, з них 2 роки працює телефоністкою. «Коли мені було 24 роки, пішла на військову службу. В 90-ті було важко з роботою: спочатку працювала в магазині одягу, а потім секретарем. Чоловік був військовим, і коли в його частині звільнилось місце, я наважилась змінити життя — піти служити, працювала у діловодстві», — розповідає Наталія. З чоловіком познайомилась на весіллі спільних знайомих у Кам'янці-Подільському, звідки жінка родом. Потім одружились: «Коли вийшла заміж, чоловік ще був курсантом. Офіцером став, коли народився син і нас направили в Ужгород. Спочатку було важко, бо жили в гуртожитку. Але допомагали батьки. Потім переїхали до Чернівців», — пригадує жінка. Наталія про свій вибір не жалкує, каже, що їй завжди подобалась військова форма. Зараз із задоволенням служить. Жінки в армії здають нормативи нарівні з чоловіками: прес, віджимання від підлоги, біг 100 метрів, стрільби з автомата.
Та робота не заважає вдосконалюватись: Наталія встигає й здобувати освіту. Вона вже четвертий рік навчається у одному з вищих навчальних закладів Кам'янця-Подільського, на фінансиста. Нею пишаються батьки та беруть приклад діти — старший син навчається у військово-спортивному ліцеї, а дочка хоче бути телефоністкою, як мама.
Загалом, окрім двох прийнятих на службу навесні, у Чернівцях є ще 5 жінок-військовослужбовців солдатського складу, які працюють у частинах забезпечення, переважно — підрозділах зв'язку.
Вікторія ЯШАН, студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика» філологічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича
Спеціально для газети «Доба»
«Я не проти того, щоб жінки служили. Але ті посади, що вони займають у штабах, — це одне, на більш серйозних їм важко. Звичайно, є й стійкі дівчата, витривалі. Проте навіть таких ми не маємо права ставити на цілодобове чергування згідно зі Статутом», — каже виконувач обов'язків комісара Чернівецького обласного військового комісаріату Василь Маланчук. З кожним роком кількість жінок, які хочуть стати до лав військовослужбовців, зростає. У Чернівецькому обласному військовому комісаріаті за весняний призов 2013 року на військову службу за контрактом прийняли двох жінок віком 24 та 34 роки, які служать у смт. Десна Чернігівської області та 300-му полку, що в Чернівцях. Тож яким критеріям має відповідати сучасна українська жінка, щоб служити за армійським контрактом? «Дуже важливим є стан здоров'я людини та її вік — від 18 до 40 років», — каже старший офіцер відділу комплектування та призову Ігор Шевчук.
Одного дня бажання служити виникло і в телефоністки Чернівецького обласного військового комісаріату старшого солдата Наталії Чорної, яка на військовій службі уже понад 10 років, з них 2 роки працює телефоністкою. «Коли мені було 24 роки, пішла на військову службу. В 90-ті було важко з роботою: спочатку працювала в магазині одягу, а потім секретарем. Чоловік був військовим, і коли в його частині звільнилось місце, я наважилась змінити життя — піти служити, працювала у діловодстві», — розповідає Наталія. З чоловіком познайомилась на весіллі спільних знайомих у Кам'янці-Подільському, звідки жінка родом. Потім одружились: «Коли вийшла заміж, чоловік ще був курсантом. Офіцером став, коли народився син і нас направили в Ужгород. Спочатку було важко, бо жили в гуртожитку. Але допомагали батьки. Потім переїхали до Чернівців», — пригадує жінка. Наталія про свій вибір не жалкує, каже, що їй завжди подобалась військова форма. Зараз із задоволенням служить. Жінки в армії здають нормативи нарівні з чоловіками: прес, віджимання від підлоги, біг 100 метрів, стрільби з автомата.
Та робота не заважає вдосконалюватись: Наталія встигає й здобувати освіту. Вона вже четвертий рік навчається у одному з вищих навчальних закладів Кам'янця-Подільського, на фінансиста. Нею пишаються батьки та беруть приклад діти — старший син навчається у військово-спортивному ліцеї, а дочка хоче бути телефоністкою, як мама.
Загалом, окрім двох прийнятих на службу навесні, у Чернівцях є ще 5 жінок-військовослужбовців солдатського складу, які працюють у частинах забезпечення, переважно — підрозділах зв'язку.
Вікторія ЯШАН, студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика» філологічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича
Спеціально для газети «Доба»
1 коментар