Чернівецькі журналісти в гостях у Марії Матіос
Сьогодні чернівецькі журналісти побували в селі Марії Матіос. У Розтоках Путильського району Черінвецької області народний депутат 7 скликання мала відкривати денний стаціонар, який був обмебльований за її кошти.
Детальніше про це читайте мій репортаж на буковинському громадському порталі
А я Вам трішечки привідкрию завісу нашої подорожі)
Спочатку, на дорозі нас зупинила ДАІ. Після того, як чернівецьких «УДАРівців» не пускади в Київ на мітинг, це вже й не дивно. Вони напевно створили профайли на всіх активістів партії або водіїв)))
Марія Матіос зустріла нас набагато привітніше, ніж ДАІшники. Знайомилась із кожним оосбисто, питала кожного з якого видання, ділилася спогадами про чернівецькі ЗМІ. І казала, що хоче, щоб про село згадували частіше і більш у кращих випадках, ніж коли «У селі Марії Матіос обвалився міст» (2009 рік).
Вона впізнавала своїх знайомих, показувала журналістам своїх рідних, вчителів та навіть акушерку, яка прйимала пологи у її мами та в самої письменниці.
Загалом дуже чуйна людина, відверта та проста. Хочеться, щоб у парламенті таких було побільше.
Щоб ті, хто туди потрапляв, не зазнавалися після купівлі Лексусів та особняків.
Щоб вони були ближчими до народу і відгукувалися на чужі пробеми та біди.
Тоді б у нашій країні все налагодилось…
Детальніше про це читайте мій репортаж на буковинському громадському порталі
А я Вам трішечки привідкрию завісу нашої подорожі)
Спочатку, на дорозі нас зупинила ДАІ. Після того, як чернівецьких «УДАРівців» не пускади в Київ на мітинг, це вже й не дивно. Вони напевно створили профайли на всіх активістів партії або водіїв)))
Марія Матіос зустріла нас набагато привітніше, ніж ДАІшники. Знайомилась із кожним оосбисто, питала кожного з якого видання, ділилася спогадами про чернівецькі ЗМІ. І казала, що хоче, щоб про село згадували частіше і більш у кращих випадках, ніж коли «У селі Марії Матіос обвалився міст» (2009 рік).
Вона впізнавала своїх знайомих, показувала журналістам своїх рідних, вчителів та навіть акушерку, яка прйимала пологи у її мами та в самої письменниці.
Загалом дуже чуйна людина, відверта та проста. Хочеться, щоб у парламенті таких було побільше.
Щоб ті, хто туди потрапляв, не зазнавалися після купівлі Лексусів та особняків.
Щоб вони були ближчими до народу і відгукувалися на чужі пробеми та біди.
Тоді б у нашій країні все налагодилось…
6 коментарів
Я народилася в цьому будинкові. Тут свого часу народила свого сина. І навіть «повитуха» у моєї мами і в мене була одна і та ж – черкащанка Юля Сергіївна Солодченко — Бойчук (земля їй пером). Багато років у цьому приміщенні була лікарня на 25 ліжок. А з 1976 року – це сільська амбулаторія, яка обслуговує жителів чотирьох довколишніх сіл. 4000 тисячі потенційних пацієнтів. У жовтні 2010 року амбулаторію «євро»-відремонтували, але обіцяного владою денного стаціонару не відкрили. Так увесь цей час стояли дві палати на другому поверсі порожніми. На крапельниці доводилося або їхати в район за 35 км, або наймати медсестер додому.
Власним коштом (із депутатської зарплати) для Розтоцької амбулаторії я придбала: 5 дерев’яних ліжок з ортопедичними матрацами, 5 подушок, 10 пар постільної білизни, 5 ковдр, шафу для верхнього одягу, диван у кабінет головного лікаря для огляду пацієнтів, 5 тумбочок, 5 стільців, 5 настільних ламп, письмовий стіл, 4 штативи для крапельниць, набір ліків та шприців для першої невідкладної допомоги, 2 електрочайники, чайний набір і ще всякі дрібнички – і 13 квітня передала у безоплатне користування для жителів села Розтоки. В амбулаторії започаткувала портретну галерею тих, хто віддавав своє серце і знання односельцям: фельдшерки Євдокії Бубульчук (одна із героїнь моєї книжки «Нація», учасниця війни), лікарів-терапевтів, подружжя Паскарів – Олени Миколаївни та Якова Олексійовича (усім світла пам'ять). Подарувала бібліотечку своїх книжок, де багато хто впізнаватиме себе і сільські історії. У обидвох сільських церквах відслужили службу за здоров'я всіх жителів села Розтоки. А на відкритті денного стаціонару були майже всі живі донині колишні працівники лікарні, сільські і районні депутати від Розтік, вчителі і просто усі охочі, включно із дітьми. І дощ нам не завадив.
Моє зворушення досягло піку, коли подружжя Кермачів – колишня санітарка Олена і кочегар Петро — зі словами «такого гонору ми ще не мали» — намагалися поцілувати мені руку. Усі ці натруджені люди заслуговують на більше. Але я зробила, що могла на цей раз. І допомагав мені у цьому мій помічник-консультант у Чернівецькій області Олександр Архипович Рибчук.
Цього року селу Розтоки на Буковині виповнюється 512 років, а Розтоцькій середній школі – 150. В Розтоках знімали фільм «Білий птах із чорною ознакою». Тут вийшла заміж і живе рідна сестра Івана Миколайчука Іванка. Тут розпочалася кінокар'єра Богдана Ступки. Тут до попівни сватався Юрій Федькович. Про Розтоки писала Леся Українка. І звідси у світ широкий пішло дуже багато іменитих моїх земляків.
— РОЗТОКИ. 13.04.13. (зі сторінки Марії Матіос у фейсбук)