Мені здалося, що в тебе бездонні очі...

Знаю, що на Вкурсі чогось недолюблюють творчість, а особливо вірші, і їх страшенно мінусують, але люблю ризикувати і читати тонну критики...
Тримайте:
Мені здалося, що в тебе бездонні очі
Бездонні… й білі, неначе зима.
І коли ти напивалась глінтвейну в осінь*
Хотів сказати, що краще тебе на світі нема.

Мені здалося, що то сніг падав,
Що він від мене тебе ховав
Я так молився, щоб перестав він
А він на зло всі стежинки позамітав.

Мені здалося, так буде вічно
Що вже не буде ніколи весни
Бо твоє серце якесь північне,
Воно замерзло на самоті.

Хотів сказати, що вірю в казку
Але на вулиці -2
Я як той крокус, що під землею
Холодну зиму пережива 

P.S. вірш написаний від імені чоловічого роду, бо присвячений стосункам моєї подруги з одним хлопцем. тут передані всі його почуття до неї. жаль, що він не пише сам. з такою історією можна книжки писати... 

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте