Семінар "Радіо: студентський формат": 20 гавриків та 3 тренера укупочці
1-2 грудня 20 студентів з різних куточків України на семінар «Радіо: студентський формат» люб’язно прийняв Український Католицький Університет. Протягом першого дня учасники мали чудову можливість перезентувати своє радіо, подискутвати між собою та поспілкуватися з відомими українськими медіаекспертами Андрієм Куликовим, Отаром Довженко та Вадимом Зайцем. А другого – мали чудову екскурсію містом Льовом та багато вільного часу, щоб більше дізнатися один про одного і обмінятися досвідом...
Рішення оскарженню не підлягало
Одного чудового осіннього дня в мережі Facebook в групі своє кафедри прочитала, що оголошується прийом заявок на тренінг студентських радіостанцій України.
«Радіо у нас немає, але мені б хотілось»,– подумала я і хутчіш почала заповнювати заявку.
В університеті завкафедри сказала мені зробити оголошення і зібрати команду з 10 людей.
Охочих виявилось 15, проте поїхати зможе, як пізніше виявилось, лише 2.
Наша команда трохи розчарувалась...
Проте рішення оскарженню не підлягало: ті, хто пройдуть, обов’язкові повинні поїхати.
Сюрприз від Укрзалізниці:
Коли організатори вже сказали імена двох людей, які мають їхати, а це я і мій одногрупник, то останній каже, що не їде. А то п’ятниця, третя пара, всі з сумками і відпрошуються додому. Я була в розпачі. Не знала, що робити. Проте загадла. що моя подруга пропонувала цими вихідними з’їздити на каву до Льова. Мажорна кава вийшла би...
Бігом біжу на її роботу, ставлю перед фактом, що кава таки буде і їду за квитками. На з/д вокзалі кажуть, що квитків немає. Телефоную знаоймому, той дістає два квитки на плацкарт, верхні полички, жах!!!
«Добре, що не пішки!», – думаю та й на тому дякую.
Український Католицький Університет та мажорні гуртожитки для звичайних студентів
На вокзалі по приїзду нас ніхто не зустрів… Я так і думала, ще й казала. щоб діти виспались. Проте зателефонували і повідомили номер маршрутки. Вражає, що у Льові ціна на них дві гривні...
На зупинці чекало двоє дівчат. Як виявилось, перший курс.
Вони вели нас з Танею до гуртожитку. Коли ми туди зайшли я очам своїм не повірила, побачивши хол, а коли зайшли в номер можна було втратити свідомість. Чи то може вони могли б втратити свідомість, якби побачили наші чернівецькі??? Кімната на двох з євроремонтом, одинаковими за кольором меблями, металопластиковими вікнами, двома шафами, холодильником та ванною! в кімнаті! вражала чистотою та блиском.
На поверсі всі зручності: ловить вай-фай, стоїть праска, є окрема кухня з мікрохвильовками. Єдиний недолік у цьому раю: відсутність плити. Студентам забороняється готувати. Харчуються вони у столовій.
20 гавриків та 3 тренера укупочці
Тренінг зібрав учасників з найвіддаленших куточків України а також студентів УКУ. Ми мали змогу добре познайомитися між собою, представити вузівські радіо, поділитись досвідом, подискутувати і навчатися у найкращих тренерів, які мають неоднорічну практику на радіо...
Робота в групах
Андрій Куликов поміж усіх варіантів таки почув правильну відповідь
Навіть під час обговорення Отар Довженко не може обійтися без Facebook
З Русланом Зайцем
Ревізор по-львівськи: за порваний трамвайний «білєтік» штраф 30 гривень...
Наступного дня було ще цікавіше: зібралися на екскурсію. Сіли на трамвай, купили білети, заговорились… а тут перевірка… В мене білет пільговий, куплений по студентському квитку за 75 коп., в Тараса незакомпостований – штраф 30 гривень він сплатив з гордістю ще й вимагав чек)))
А в Тані білет був закомпостований, але в процесі розмови вона його порвала. І тут ця ревізорша починає кричати, простягати руки, додирати той бідний квиток до кінця.
Я встаю з місця і йду до листочка на вікні, на якому великими літреами 18 кеглю пише: «За незакомпостований проїзд штраф 30 гривень.». Але ж про пошкоджений квиток нічого не говориться.
Починаю втирати «цьоці» про законодавство, норми поведінки та етику, на що вона мені відповідає: «Не кричи, бо мєнтуру викличу!». Я погоджуюсь. Вона звонить Степановичу і думає, що я, якмала дитина, їй повірила. Виходимо на кінцевій, чекаємо міліцію. Таня вже хотіла сплатити штраф, але, побачивши мій ентузіазм у розмові із львівською ревізоршою, згодом передумала.
Після десяти хвилин тема розмови перевелась на те, що зараз я цю цьоцю буду знімати на відео, бо вона. бачте. при виконанні службових обов’язків, ще й на державній роботі. Вона звонить своєму Степановичу, «руководітелю трамвайного депо, який підробляє в мєнтурі», і питає чи можу я її знімати, він дає позитивну відповідь. Я дістаю фотоапарат. Тьотя псіхує. Кидає в таню талоном і каже, щоб ми йшли звідти. Штраф не платили, в райвідділок не попали. День потрачений...
Роблю висновок: людина, яка не знає законодавства, може повірити у будь-що. Дай, Боже, тій ревізорші здоров’я і витримки до таких, як я!!!
Рішення оскарженню не підлягало
Одного чудового осіннього дня в мережі Facebook в групі своє кафедри прочитала, що оголошується прийом заявок на тренінг студентських радіостанцій України.
«Радіо у нас немає, але мені б хотілось»,– подумала я і хутчіш почала заповнювати заявку.
В університеті завкафедри сказала мені зробити оголошення і зібрати команду з 10 людей.
Охочих виявилось 15, проте поїхати зможе, як пізніше виявилось, лише 2.
Наша команда трохи розчарувалась...
Проте рішення оскарженню не підлягало: ті, хто пройдуть, обов’язкові повинні поїхати.
Сюрприз від Укрзалізниці:
Коли організатори вже сказали імена двох людей, які мають їхати, а це я і мій одногрупник, то останній каже, що не їде. А то п’ятниця, третя пара, всі з сумками і відпрошуються додому. Я була в розпачі. Не знала, що робити. Проте загадла. що моя подруга пропонувала цими вихідними з’їздити на каву до Льова. Мажорна кава вийшла би...
Бігом біжу на її роботу, ставлю перед фактом, що кава таки буде і їду за квитками. На з/д вокзалі кажуть, що квитків немає. Телефоную знаоймому, той дістає два квитки на плацкарт, верхні полички, жах!!!
«Добре, що не пішки!», – думаю та й на тому дякую.
Український Католицький Університет та мажорні гуртожитки для звичайних студентів
На вокзалі по приїзду нас ніхто не зустрів… Я так і думала, ще й казала. щоб діти виспались. Проте зателефонували і повідомили номер маршрутки. Вражає, що у Льові ціна на них дві гривні...
На зупинці чекало двоє дівчат. Як виявилось, перший курс.
Вони вели нас з Танею до гуртожитку. Коли ми туди зайшли я очам своїм не повірила, побачивши хол, а коли зайшли в номер можна було втратити свідомість. Чи то може вони могли б втратити свідомість, якби побачили наші чернівецькі??? Кімната на двох з євроремонтом, одинаковими за кольором меблями, металопластиковими вікнами, двома шафами, холодильником та ванною! в кімнаті! вражала чистотою та блиском.
На поверсі всі зручності: ловить вай-фай, стоїть праска, є окрема кухня з мікрохвильовками. Єдиний недолік у цьому раю: відсутність плити. Студентам забороняється готувати. Харчуються вони у столовій.
20 гавриків та 3 тренера укупочці
Тренінг зібрав учасників з найвіддаленших куточків України а також студентів УКУ. Ми мали змогу добре познайомитися між собою, представити вузівські радіо, поділитись досвідом, подискутувати і навчатися у найкращих тренерів, які мають неоднорічну практику на радіо...
Робота в групах
Андрій Куликов поміж усіх варіантів таки почув правильну відповідь
Навіть під час обговорення Отар Довженко не може обійтися без Facebook
З Русланом Зайцем
Ревізор по-львівськи: за порваний трамвайний «білєтік» штраф 30 гривень...
Наступного дня було ще цікавіше: зібралися на екскурсію. Сіли на трамвай, купили білети, заговорились… а тут перевірка… В мене білет пільговий, куплений по студентському квитку за 75 коп., в Тараса незакомпостований – штраф 30 гривень він сплатив з гордістю ще й вимагав чек)))
А в Тані білет був закомпостований, але в процесі розмови вона його порвала. І тут ця ревізорша починає кричати, простягати руки, додирати той бідний квиток до кінця.
Я встаю з місця і йду до листочка на вікні, на якому великими літреами 18 кеглю пише: «За незакомпостований проїзд штраф 30 гривень.». Але ж про пошкоджений квиток нічого не говориться.
Починаю втирати «цьоці» про законодавство, норми поведінки та етику, на що вона мені відповідає: «Не кричи, бо мєнтуру викличу!». Я погоджуюсь. Вона звонить Степановичу і думає, що я, якмала дитина, їй повірила. Виходимо на кінцевій, чекаємо міліцію. Таня вже хотіла сплатити штраф, але, побачивши мій ентузіазм у розмові із львівською ревізоршою, згодом передумала.
Після десяти хвилин тема розмови перевелась на те, що зараз я цю цьоцю буду знімати на відео, бо вона. бачте. при виконанні службових обов’язків, ще й на державній роботі. Вона звонить своєму Степановичу, «руководітелю трамвайного депо, який підробляє в мєнтурі», і питає чи можу я її знімати, він дає позитивну відповідь. Я дістаю фотоапарат. Тьотя псіхує. Кидає в таню талоном і каже, щоб ми йшли звідти. Штраф не платили, в райвідділок не попали. День потрачений...
Роблю висновок: людина, яка не знає законодавства, може повірити у будь-що. Дай, Боже, тій ревізорші здоров’я і витримки до таких, як я!!!
0 коментарів