Щоденник сАмашедшої: бунт душі

Моя задовбана виборами душа сьогодні вчинила протест, надіслала команду мозку типу «Пацан, отключайся, а то так и умреть можно» і нагадала мені про те, що я забула про все, що раніше мене радувало, приносило задоволення та натхнення, про друзів, рідних та батьків. Про людей, котрі потребують мене в той час, коли я ганяюсь за «очередным ексклюзивом».
Коли сьогодні поверталась додому, мало не потрапила в аварію...
За декілька секунд у моїй пам’яті потворилась лекція філософії про вічність і буття. Я подумала: «Блін, все, до чого я йшла, заради чого жила – все можу втратити в один випадковий момент».

Тільки уявіть собі: одного неймовірно гарного листопадового вечора Ви  просто не повертаєтесь додому. Маршрутка, якою повертаєтесь з роботи, потріпаляє в аварію, вас збиває машина чи в гіршому випадку, якщо перейшли комусь дррогу, вбивають в під’їзді.
Або одного ранку Ви прокидаєтесь у зовсім іншій країні, де нікого не знаєте.
Не знаю, чому такі роздуми накривають саме в той вечір, коли завтра вранці є перша пара. І ти береш книжку і до ранку просижуєш із нею в руках.
До чого я це все веду?

Бережіть своїх рідних. Не лінуйтесь повторювати якими важливими вони для Вас є.
Радійте за інших, частіше здибайтесь з друзями, зізнавайтесь у коханні.

Кожен день може стати останнім…