"хАрошего" по немножку

Давно вже обіцяю подетальніше описати як то все насправді було, бо папірець з тієї зустрічі лежить в моєму гаманці і не дає мені спокою (не подумайте – то не гроші, а самі ключові та «убойні» цитати).
Це було 3 вересня. Самі знаєте хто приїзджав, а от навіщо – не знає ніхто. Як сказав сам ректор – то наш новий лектор. Проте лекції з політичної промови про Європейську інтеграцію не вийшло.
  Перш ніж розпочати, пан Валерій попросив студентів назвати одну важливу річ для спроможності розвиватися. Як виявилось, це не сім'я чи підтримка друзів та й не особисті якості, а конкуренція.
  «Зроблено вже багато», – ці пророчі слова віднайшли себе в покращенні, яке вже сьогодні.
Але чи достатньо цього сьогодні? Чи достатньо цих слів з вуст політика, щоб намалювати це все у своїй уяві, втлумачити собі в голову і жити так, ніби все дійсно вирішено.
І знову прохання до студентів. Цього разу – назвати поняття, котрі асоціюються з Європою. Я крикнула стабільність та добробут. Однак чути він цього не бажав. Всеодно писав своє і рідко прислухався до оточуючих.
Далі йшлося про адаптацію законодавства до європейських стандартів, створення єдиної європейської валюти, біопаспорти, внутрішню боротьбу комерційних структур за їх виготовлення та релегійні перепони їх введення.
А закінчилося все новим філософським висловом: «Криза – це можливості. Саме в цей час голос України бeде почутий сусідами».