Про першокурсників

Мені завжди було цікаво яким чином ІНШІ молоді люди обирають собі професію. Бо я журналістику не обирала, вона прийшла до мене сама. Цікаво, чи прислуховуються вони до порад батьків, думок друзів, власного серця чи то душі. Чи враховують куди їх можуть зарахувати на державне замовлення, чи подають куди хочуть. Чи думають що з них вийде після закінчення університету?
Приводом задуматись над цим ЗНОВУ стали перелякані обличчя першокурсників журналістики. Пам*ятаю себе того року в головній ролі. Ззовні це все дуже страшно. Бо коли заходиш – багато аудиторій, не знаєш своїх одногрупників, викладачів. А зсередини, коли ти вже на другому курсі, і знаєш ЦЮ ВСЮ обстановку на кафедрі та й в універі загалом. Так і хочеться розказати їм усю правду і сказати:«от якби я була на вашому місці ніколи в житті сюди не вступила».
Цікаво, чи вони не розчаруються у своєму виборі як спеціальності, як ВНЗ, так і міста навчання...
Подивимось в наступному році.
P.S. А ви пам*ятаєте свій перший день?