Майстерня Вуличних Акцій. Частина 1. Як все розпочиналось: плани та сподівання
З 18 по 20 липня у Києві за ініціативи Центру Громадянських Свобод проходив навчально-практичний семінар «Майстерня Вуличних Акцій». На протязі трьох днів учасники мали змогу поринути у тонкощі планування та організації успішних вуличних акцій; можливість дізнатися про практику ефективних вуличних акцій прямої дії від їх організаторів; спробувати свої власні сили у розробці та практичному проведенні власної вуличної акції; та познайомитися з відомими в Україні експертами та тренерами.
У програмі передбачалися такі навчальні модулі:
— зміст та ефективність вуличних акцій;
— планування та організація вуличної акції крок за кроком;
— технологія мобілізації населення;
— особиста безпека учасників та взаємодія з правоохоронними органами;
— правове регулювання свободи мирних зібрань в Україні;
— налагодження співпраці із ключовими медіа країни/регіону;
— розробка вдалих інформаційних матеріалів;
— формулювання та трансляція основного «сигналу» акції;
— практична реалізація акції, яка буде розроблена самими учасниками.
Чесно кажучи, коли заповнювала анкету на участь, навіть не сподівалася, що візьмуть, бо рівень був справді досить високий. І для людини, котра брала участь лише у 10 акціях потрапити туди було нереально. Та якось взяли. Можливо, початківців теж було потрібно.
Планувала познайомитися з цікавими людьми, хорошими експертами та навіть трішки повеселитися. Проте відпочити не вдалося. Підйом, сніданок, тренінг, кава-пауза, тренінг, мозковий штурм, обід, тренінг, тренінг, десятихвилинна кава-пауза, вечеря та ще два тренінги. Проте досвіду було чимало.
Нам викладали:
Олександр Солонтай (член нацкомітету ГК МВАРТА, експерт Інституту Політичної Освіти),
Тетяна Печончик (керівник Центру інформації про права людини),
Олександра Матвійчук (Голова правління Центру Громадянських Свобод),
Володимир Чемерис(член правління Інституту «Республіка», член правління Української Гельсинської Спілки, учасник «революції на граніті» 1991 року, співкоординатор акції «Україна без Кучми»), Ганна Губко, Тетяна Мазур, Вадим Пивоваров, Євген Білоусов та ін.
Від кількості лекцій трішки стомлювалися, але завдяки цікавим лекторам, які розповідали неймовірні приклади зі свого життя, засинати не вдавалося. А все розпочалось так ...
Після реєстрації, цікавого знайомства та встановлення правил, учасники здійснили контент-аналіз Інтернету по таких темах:
-ситуація з правами людини в Білорусі,
-законопроект «Про державну мовну політику» №9037,
-політичні переслідування громадського суспільства в Україні та систему колективної безпеки молоді МАМА.
Потім була перша лекція на тему «Дії на захист суспільних інтересів».
Скільки людей, на вашу думку, мають перейматися проблемою, щоб вважати її суспільною?
Напевно двоє. Першу людину щось хвилює, а друга переживає за неї та може допомогти.Окрім цих двох існує ще як мінімум 20 людей в місті, яких може торкнутися дана проблема.
При проведенні акції цих 20 осіб називаємо аудиторією, а орган чи особу, на яку спрямована акція — мішенню, оскільки суспільна проблема повинна від когось залежати. Після визначення мішені формуємо ідею акції, проблему, та її можливі шляи вирішення. При цьому потрібно чітко формулювати гасло, яке несе в собі конкретне рішення та картинку як проходитиме акція. Залежно від цих критеріїв вуличні акції поділяють на дуже успішні, успішні та неуспішні. Останні ще називають поганозапланованими, бо відбутися-то відбулися, а ефекту не мали.
Також потрібно зважати на широке бачення проблеми: вона як стіна і підпроблеми потрібно вибирати як цеглинки: почати з найслабшої. Проте одна цеглинка — це не вся стіна. І щоб вирішити проблему повністю, потрібно рушити цеглини одна за одною, а на це потрібно багато часу та зусиль.
Коли наша мета — змінити реальність, ми можемо діяти двома способами: як пожежники чи заздалегідь. Першим способом користуємось коли виникає пожежа і її потрібно загасити. А от саме другий спосіб, коли все планується заздалегідь, до епіцентру розгорання, і є діями на захист суспільних інтересів.
Види дій на захист суспільних інтересів:
1. правові (судові позови, звернення громадян, інформаційні запити),
2.політичні (коли вплив йде через міжнародні інституції),
3.просвітницькі(навчання, зустрічі, акції),
4.громадськ або колективні дії,
5.моніторинг(інформаційно-експертний).
Види акцій:
а) за територіальним охопленням:
-міжнародні,
-національні,
-локальні.
б)за тривалістю:
-строкові,
-безстрокові.
в)за кількістю учасників:
-багаточисельні,
-малочисельні,
-одиночні.
г)за характером:
-просвітницькі,
-інформаційні,
-акції прямої дії (спрямовані на перешкоду роботи влади).
У програмі передбачалися такі навчальні модулі:
— зміст та ефективність вуличних акцій;
— планування та організація вуличної акції крок за кроком;
— технологія мобілізації населення;
— особиста безпека учасників та взаємодія з правоохоронними органами;
— правове регулювання свободи мирних зібрань в Україні;
— налагодження співпраці із ключовими медіа країни/регіону;
— розробка вдалих інформаційних матеріалів;
— формулювання та трансляція основного «сигналу» акції;
— практична реалізація акції, яка буде розроблена самими учасниками.
Чесно кажучи, коли заповнювала анкету на участь, навіть не сподівалася, що візьмуть, бо рівень був справді досить високий. І для людини, котра брала участь лише у 10 акціях потрапити туди було нереально. Та якось взяли. Можливо, початківців теж було потрібно.
Планувала познайомитися з цікавими людьми, хорошими експертами та навіть трішки повеселитися. Проте відпочити не вдалося. Підйом, сніданок, тренінг, кава-пауза, тренінг, мозковий штурм, обід, тренінг, тренінг, десятихвилинна кава-пауза, вечеря та ще два тренінги. Проте досвіду було чимало.
Нам викладали:
Олександр Солонтай (член нацкомітету ГК МВАРТА, експерт Інституту Політичної Освіти),
Тетяна Печончик (керівник Центру інформації про права людини),
Олександра Матвійчук (Голова правління Центру Громадянських Свобод),
Володимир Чемерис(член правління Інституту «Республіка», член правління Української Гельсинської Спілки, учасник «революції на граніті» 1991 року, співкоординатор акції «Україна без Кучми»), Ганна Губко, Тетяна Мазур, Вадим Пивоваров, Євген Білоусов та ін.
Від кількості лекцій трішки стомлювалися, але завдяки цікавим лекторам, які розповідали неймовірні приклади зі свого життя, засинати не вдавалося. А все розпочалось так ...
Після реєстрації, цікавого знайомства та встановлення правил, учасники здійснили контент-аналіз Інтернету по таких темах:
-ситуація з правами людини в Білорусі,
-законопроект «Про державну мовну політику» №9037,
-політичні переслідування громадського суспільства в Україні та систему колективної безпеки молоді МАМА.
Потім була перша лекція на тему «Дії на захист суспільних інтересів».
Скільки людей, на вашу думку, мають перейматися проблемою, щоб вважати її суспільною?
Напевно двоє. Першу людину щось хвилює, а друга переживає за неї та може допомогти.Окрім цих двох існує ще як мінімум 20 людей в місті, яких може торкнутися дана проблема.
При проведенні акції цих 20 осіб називаємо аудиторією, а орган чи особу, на яку спрямована акція — мішенню, оскільки суспільна проблема повинна від когось залежати. Після визначення мішені формуємо ідею акції, проблему, та її можливі шляи вирішення. При цьому потрібно чітко формулювати гасло, яке несе в собі конкретне рішення та картинку як проходитиме акція. Залежно від цих критеріїв вуличні акції поділяють на дуже успішні, успішні та неуспішні. Останні ще називають поганозапланованими, бо відбутися-то відбулися, а ефекту не мали.
Також потрібно зважати на широке бачення проблеми: вона як стіна і підпроблеми потрібно вибирати як цеглинки: почати з найслабшої. Проте одна цеглинка — це не вся стіна. І щоб вирішити проблему повністю, потрібно рушити цеглини одна за одною, а на це потрібно багато часу та зусиль.
Коли наша мета — змінити реальність, ми можемо діяти двома способами: як пожежники чи заздалегідь. Першим способом користуємось коли виникає пожежа і її потрібно загасити. А от саме другий спосіб, коли все планується заздалегідь, до епіцентру розгорання, і є діями на захист суспільних інтересів.
Види дій на захист суспільних інтересів:
1. правові (судові позови, звернення громадян, інформаційні запити),
2.політичні (коли вплив йде через міжнародні інституції),
3.просвітницькі(навчання, зустрічі, акції),
4.громадськ або колективні дії,
5.моніторинг(інформаційно-експертний).
Види акцій:
а) за територіальним охопленням:
-міжнародні,
-національні,
-локальні.
б)за тривалістю:
-строкові,
-безстрокові.
в)за кількістю учасників:
-багаточисельні,
-малочисельні,
-одиночні.
г)за характером:
-просвітницькі,
-інформаційні,
-акції прямої дії (спрямовані на перешкоду роботи влади).
0 коментарів