Така незрозуміла й дивовижна водночас
Коли я читаю книги Ірен Роздобудько досить часто дивуюся звідки ця тендітна жінка стільки всього знає?
Одну з перших купила десь два місяці тому. Чекала вона свого часу довго, бо роботи було багато та й початок не настільки захопив, щоб прочитати на одному диханні.
І поки читала першу частину книги думала, що це лише частина одного великого роману(завдяки авторові анотації) й історія двох людей, яка розповідається від нього та від неї. І чи то письменниця просто вмістила в одну книгу дві історії чи просто не дала зрозуміти. Бо єдиний факт, що пов*язує їх – жінка з 713-ого приїхала налагоджувати постачання вина, так само як і подруги в другій історії мали про це розмову.
Перша історія давалася мені важко, там було багато географічних місць, моря, човнів та різних цікавих історій для хлопчаків, які в дитинстві мріяли стати моряками чи піратами. Тут я подумала: як взагалі дівчина може так загадково писати? Це не вам не романи Дарії Донцової.
Згодом розчарувалася. Розчарувалася тому, що не люблю коли щось незрозуміло закінчується, а вже за декілька сторінок починається ще одна до кінця незрозуміла мені як читачеві історія.
Друга історія читається легше незважаючи на занудний початок. Можливо тому, що головна героїня була жіночої статі і її почуття я могла переживати разом із нею? Не знаю. В порівнянні із першим романом цей я читала захоплено і подолала за вечір.
Він: ранковий прибиральник
Майкл працював «покоївкою в одному із найдорожчих готелів » на екзотичному острові у Середземному морі. Родомвін був із Києва і як туди потрапив знає хіба що сама лише письменниця. Серед чужоземців-туристів в одному із номерів він зустрічає свою землячку. А визначає він це по своїй улюбленій книзі – «Три товариші» Ремарка, по бузковому аромату парфумів. Вона нагадує йому дівчину, яку він любив ще в школі. Саме такі парфуми він їй подарував. Ранковий прибиральник закохується у таємничий образ і намагається його знайти. Та всі спроби здаються марними. Вона відлітає на Батьківщину, залишивши вкінці книги сім простих цифр…
Вона: шості двері Її звали Анна-Марія. Вона народилася у звичайній сім*ї, якщо не брати дивакуватість її батьків, які забороняли їй малювати на стінах. Все було добре доти, доки не померла її бабуся. Після того горе звалювалося на неї одне за одним: мати виїхала шукати щастя закордон, батько разом із нею доньку не відпустив, часто напивався, потім взагалі віддав її сусідці. Тільки після того, як одружився вдруге одумався та й забрав доньку до себе. ЗДАВАЛОСЯ, все стало налагоджуватися. Мати була не така вже й погано і намагалася стати її подругою. От тільки її синочок-виродок знущався над дівчинкою і постійно її підстьобував. Коли їй виповнилося шістнадцять він написав, що вона в їхній сім*ї зайва. Нічого окрім втечі не залишалося.
Від горя могла врятувати тільки горілка. Проте в черзі вона зустрічає циркача, який рятує її від душевного болю, дає на два тижні роботу та дарує свого щура. Цирк стає для неї другим домом. Та з обіцянкою повернутися через місяць відбирає останню надію на щастя.
Повернувшись додому, вона вперше отримує від батька ляпаса. Брат топить в окропі щура. Анна- МАрія ненавидить всіх. І тільки в одній людині, яку раніше терпіти не могла, знаходить розраду. Ада. Дівчинка з двору, яка постійно гралася в суд і виносила вироки з поведінки чи життєвих обставин нещасної головної героїні.
Тепер вони разом їдуть вступати у вуз, долають перші нещастя та знайомляться з великим містом.
Потім авторка змальовує двох героїнь уже в досить зрілому віці. Анні-Марії не везе з подружнім життям. Вона розходиться зі своїм чоловіком. А у Ади зі Стефаном (той хлопець, який допоміг їм вступити до інституту) вже дорослий син. Подруги мають вдалий спільний бізнес. Проте Анні-Марії все ж таки чогось в житті не вистачає. Одного разу вона кидає все і летить у невідомому напрямку. За нею летить син Ади, зізнається в коханні та помирає.
Всі її найближчі люди завчасно помирають. Така її доля.
На протязі часу, поки я читала цю книгу у мене склався стереотип стосовно того, як пише Ірен. І навіть не знаю, чи буду купувати її книги надалі.
Цей роман простий і незрозумілий водночас. Незрозумілими мені здалися багато речей, в основному запитання щодо закінчення обох історій. Чи повернувся Майкл на Батьківщину? Чи знайшов він загадкову незнайомку? Чи була вона тією дівчиною з першого кохання? Чи були вони потім разом? Що то за двері з другого роману: то марення дівчини, сни чи що? Чому авторка так швидко перескакувала з одного віку головної героїні на інший. Чому Анна-Марія вкінці не змогла залишитися в своїх мареннях? І головне запитання: так чим все залишилося вкінці? Вона померла, чи то народилася???
Всі ці запитання виникнуть у вас після того, як прочитаєте цю книгу. А можливо, ви знайдете на них відповідь чи додумаєте закінчення історій самі…
Одну з перших купила десь два місяці тому. Чекала вона свого часу довго, бо роботи було багато та й початок не настільки захопив, щоб прочитати на одному диханні.
І поки читала першу частину книги думала, що це лише частина одного великого роману(завдяки авторові анотації) й історія двох людей, яка розповідається від нього та від неї. І чи то письменниця просто вмістила в одну книгу дві історії чи просто не дала зрозуміти. Бо єдиний факт, що пов*язує їх – жінка з 713-ого приїхала налагоджувати постачання вина, так само як і подруги в другій історії мали про це розмову.
Перша історія давалася мені важко, там було багато географічних місць, моря, човнів та різних цікавих історій для хлопчаків, які в дитинстві мріяли стати моряками чи піратами. Тут я подумала: як взагалі дівчина може так загадково писати? Це не вам не романи Дарії Донцової.
Згодом розчарувалася. Розчарувалася тому, що не люблю коли щось незрозуміло закінчується, а вже за декілька сторінок починається ще одна до кінця незрозуміла мені як читачеві історія.
Друга історія читається легше незважаючи на занудний початок. Можливо тому, що головна героїня була жіночої статі і її почуття я могла переживати разом із нею? Не знаю. В порівнянні із першим романом цей я читала захоплено і подолала за вечір.
Він: ранковий прибиральник
Майкл працював «покоївкою в одному із найдорожчих готелів » на екзотичному острові у Середземному морі. Родомвін був із Києва і як туди потрапив знає хіба що сама лише письменниця. Серед чужоземців-туристів в одному із номерів він зустрічає свою землячку. А визначає він це по своїй улюбленій книзі – «Три товариші» Ремарка, по бузковому аромату парфумів. Вона нагадує йому дівчину, яку він любив ще в школі. Саме такі парфуми він їй подарував. Ранковий прибиральник закохується у таємничий образ і намагається його знайти. Та всі спроби здаються марними. Вона відлітає на Батьківщину, залишивши вкінці книги сім простих цифр…
Вона: шості двері Її звали Анна-Марія. Вона народилася у звичайній сім*ї, якщо не брати дивакуватість її батьків, які забороняли їй малювати на стінах. Все було добре доти, доки не померла її бабуся. Після того горе звалювалося на неї одне за одним: мати виїхала шукати щастя закордон, батько разом із нею доньку не відпустив, часто напивався, потім взагалі віддав її сусідці. Тільки після того, як одружився вдруге одумався та й забрав доньку до себе. ЗДАВАЛОСЯ, все стало налагоджуватися. Мати була не така вже й погано і намагалася стати її подругою. От тільки її синочок-виродок знущався над дівчинкою і постійно її підстьобував. Коли їй виповнилося шістнадцять він написав, що вона в їхній сім*ї зайва. Нічого окрім втечі не залишалося.
Від горя могла врятувати тільки горілка. Проте в черзі вона зустрічає циркача, який рятує її від душевного болю, дає на два тижні роботу та дарує свого щура. Цирк стає для неї другим домом. Та з обіцянкою повернутися через місяць відбирає останню надію на щастя.
Повернувшись додому, вона вперше отримує від батька ляпаса. Брат топить в окропі щура. Анна- МАрія ненавидить всіх. І тільки в одній людині, яку раніше терпіти не могла, знаходить розраду. Ада. Дівчинка з двору, яка постійно гралася в суд і виносила вироки з поведінки чи життєвих обставин нещасної головної героїні.
Тепер вони разом їдуть вступати у вуз, долають перші нещастя та знайомляться з великим містом.
Потім авторка змальовує двох героїнь уже в досить зрілому віці. Анні-Марії не везе з подружнім життям. Вона розходиться зі своїм чоловіком. А у Ади зі Стефаном (той хлопець, який допоміг їм вступити до інституту) вже дорослий син. Подруги мають вдалий спільний бізнес. Проте Анні-Марії все ж таки чогось в житті не вистачає. Одного разу вона кидає все і летить у невідомому напрямку. За нею летить син Ади, зізнається в коханні та помирає.
Всі її найближчі люди завчасно помирають. Така її доля.
На протязі часу, поки я читала цю книгу у мене склався стереотип стосовно того, як пише Ірен. І навіть не знаю, чи буду купувати її книги надалі.
Цей роман простий і незрозумілий водночас. Незрозумілими мені здалися багато речей, в основному запитання щодо закінчення обох історій. Чи повернувся Майкл на Батьківщину? Чи знайшов він загадкову незнайомку? Чи була вона тією дівчиною з першого кохання? Чи були вони потім разом? Що то за двері з другого роману: то марення дівчини, сни чи що? Чому авторка так швидко перескакувала з одного віку головної героїні на інший. Чому Анна-Марія вкінці не змогла залишитися в своїх мареннях? І головне запитання: так чим все залишилося вкінці? Вона померла, чи то народилася???
Всі ці запитання виникнуть у вас після того, як прочитаєте цю книгу. А можливо, ви знайдете на них відповідь чи додумаєте закінчення історій самі…
0 коментарів