ЗНО: деякі бояться, не сплять по ночах і готуються, а деякі приходять аби було
Багато випускників марять ним і моляться на нього. Ні, це не теперішній міністр освіти, вельмишановний усім студентством та учнями, став у цій історії головним персонажем. Хоча він до цього має теж неабияке відношення.
Це -зовнішнє незалежне оцінювання — сумне випробовування для всіх випускників. Чому сумне? Бо тільки той, хто до нього сумлінно готується — знає, що таке немовна праця та цілеспрямованість до своєї мети, недоспані ночі та відсутність вільного часу, тільки той забув коли востаннє виходив на вулицю, щоб прогулятись, а не біжучи до репетитора чи по ще одну книжку, давно не бачився із друзями. А про дискотеки — тут взагалі можна забути що це. Проте є інші люди — вони не готуються, старанно провтикують час і потім з щирою посмішкою на зубах виходять з аудиторії і на питання «як здав?», відповідають: «Подготовка к ЗНО — ето для слабаков. Только импровизация, детка, только хардкор».
Зазвичай я таким людям заздрю. Швидше за все навіть заздрила усе своє життя. І після того, як досить непогано здала тестування в тому році вирішила: цього року тільки імпровізація. Піду здавати знову!
Хотілося відчути як це, коли ти приходиш непідготовлена, але на 100% впевнена в собі, бо ні за що не переживаєш.
(Звичайно, існує ще третій тип людей — ті, які встигають всюди. І вчитися, і дихати на повні груди. Але оскільки таких людей у своїй практиці не зустрічала, їх з експерименту виключаю.)
До чого я це все пишу?
Так ось до чого: мені хотілося довести, що ЗНО — це система, в якій навіть нічого точно не знаючи, але маючи трохи логіки і призабутих знань зі школи, нічого не повторюючи можна здати його на прохідний бал.
Заодно я ще й перевірила чи дотримуються правил, вимог та обов*язків інструктори та абітурієнти, та відповідних умов для здачі тестів у школах, які «добровільно» беруть в цьому участь.
Перше ЗНО — з географії я здавала 19 травня. В якій школі поки що говорити не буду, але потім обов*язково скажу.
Відстань від парти до парти не дотримали, інструктори були недостатньо професійні, одна з них ледве читала промову з листочка і це було щось навіть гірше, ніж промова нашого улюбленого президента.
Роздратувало ще й те, що до третього поверху дядя з печаткою йшов півтори години. А без печатки тебе з аудиторії не випустять.
Друге ЗНО я здавала 21 травня. В кабінеті плазмовий телевізор з двох сторін був «одягнутий» у пакети «Сільпо» і посередині, там де «зустрілися» ручки, був перемотаний скотчем. Так телевізор взяли в полон. Але навіщо? Хіба на вимкненому телевізорі можна щось побачити? Дивні люди.
Інструктори тут вміли читати, одна пані навіть хотіла переказати промову, але збилася на другомуреченні, гордо вдягнула окуляри й продовжила читати.
Далі на мене ще чекає українська мова та література і біологія.
P.S.: А тестом-то з географії була здивована коли звірила відповіді. Чи то мені здалось, чи то більше половини відповідей — правильна???
Це -зовнішнє незалежне оцінювання — сумне випробовування для всіх випускників. Чому сумне? Бо тільки той, хто до нього сумлінно готується — знає, що таке немовна праця та цілеспрямованість до своєї мети, недоспані ночі та відсутність вільного часу, тільки той забув коли востаннє виходив на вулицю, щоб прогулятись, а не біжучи до репетитора чи по ще одну книжку, давно не бачився із друзями. А про дискотеки — тут взагалі можна забути що це. Проте є інші люди — вони не готуються, старанно провтикують час і потім з щирою посмішкою на зубах виходять з аудиторії і на питання «як здав?», відповідають: «Подготовка к ЗНО — ето для слабаков. Только импровизация, детка, только хардкор».
Зазвичай я таким людям заздрю. Швидше за все навіть заздрила усе своє життя. І після того, як досить непогано здала тестування в тому році вирішила: цього року тільки імпровізація. Піду здавати знову!
Хотілося відчути як це, коли ти приходиш непідготовлена, але на 100% впевнена в собі, бо ні за що не переживаєш.
(Звичайно, існує ще третій тип людей — ті, які встигають всюди. І вчитися, і дихати на повні груди. Але оскільки таких людей у своїй практиці не зустрічала, їх з експерименту виключаю.)
До чого я це все пишу?
Так ось до чого: мені хотілося довести, що ЗНО — це система, в якій навіть нічого точно не знаючи, але маючи трохи логіки і призабутих знань зі школи, нічого не повторюючи можна здати його на прохідний бал.
Заодно я ще й перевірила чи дотримуються правил, вимог та обов*язків інструктори та абітурієнти, та відповідних умов для здачі тестів у школах, які «добровільно» беруть в цьому участь.
Перше ЗНО — з географії я здавала 19 травня. В якій школі поки що говорити не буду, але потім обов*язково скажу.
Відстань від парти до парти не дотримали, інструктори були недостатньо професійні, одна з них ледве читала промову з листочка і це було щось навіть гірше, ніж промова нашого улюбленого президента.
Роздратувало ще й те, що до третього поверху дядя з печаткою йшов півтори години. А без печатки тебе з аудиторії не випустять.
Друге ЗНО я здавала 21 травня. В кабінеті плазмовий телевізор з двох сторін був «одягнутий» у пакети «Сільпо» і посередині, там де «зустрілися» ручки, був перемотаний скотчем. Так телевізор взяли в полон. Але навіщо? Хіба на вимкненому телевізорі можна щось побачити? Дивні люди.
Інструктори тут вміли читати, одна пані навіть хотіла переказати промову, але збилася на другомуреченні, гордо вдягнула окуляри й продовжила читати.
Далі на мене ще чекає українська мова та література і біологія.
P.S.: А тестом-то з географії була здивована коли звірила відповіді. Чи то мені здалось, чи то більше половини відповідей — правильна???
1 коментар