-20

Віяло прохолодою у відкрите вікно,
ти ідеш по бульвару у чорнім пальто
падає сніг, засипає двори,
у твоїх очах уже інші світи,
які в наших серцях проганяють сліди
люблю свої сни — бо тільки тут тепер ти.

І в моєму серці не розтоне лід
поки на долоні падає сніг
поки на вулиці -20
ти підеш- а я тихо заплачу
ти підеш — і я промовчу,
через місяць, можливо, тобі подзвоню.

І скажу, як сильно кохала тебе
а ти скажеш: «мала, прости мене.
та майбутнього в нас з тобою нема.
і не буде такого кінця як в кіна
ми не можемо бути з тобою». А жаль
і коли згадую, бере така печаль.

Я б закричала. але промовчу.
Через місяць — два тебе забуду.
Через рік зустрінемося на паті.
Потім пару поглядів у друзів на хаті.
Ти спитаєш: «невже це ти?
коли ти встигла так розцвісти?»

Я б сказала тобі щось, але промовчу
і більше не заплачу.
Бо тепер надто мало для тебе значу.
І може це все така фігня
яка тоді так потрібна була.
Але тепер все інакше...

лютий 2012