Все змінюється. А про Космос нагадують лише фото
Ввечері, йдучи по вулиці, ми навіть не помічаємо зірок на небі. Ми просто не піднімаємо голову. А над такими питаннями, «як чи є життя на інших планетах?» , «чи існують інші цивілізації?»роздумують дуже мало людей.
Саме так я починала свою промову на Всеукраїнській учнівській конференції з астрономії. Це було півтора роки тому. Тоді мене ще не хвилювали політичні події чи громадські проблеми, я безупинно досліджувала геоцентричну модель світу Птолемея і геліоцентричну Коперника, перший телескоп Галілео Галілея, основи небесної механіки Ісака Ньютона, рівняння Френка Дональда Дрейка, яке дає змогу вирахувати кількість цивілізацій в галактиці з якими людство можу вступити в контакт (цікаво, що в кожний окремий момент існує від 10 до 100 позаземних цивілізацій), діяльність Шкловського Йосипа Самуїловича (перша людина в СРСР, яка викладала курс радіоастрономії) та Карла Едварда Сагана (останній започаткував у США новий вид літератури: науково-просвітницький, метою якого було ініціювання суспільно-масового зацікавлення астрономією).І щиро вірила у сміливі ідеї Джордано Бруно: «…Існують нечисленні землі, що обертаються навкруги своїх сонць… У цих світах мешкають живі істоти…».
На той час я не задумувалася над побутовими та повсякденними проблемами, мене більше турбували якісь глобальні. Та й то були не те, що проблеми, а мрії, захоплення.
Тепер я студентка. Навчаюся на журналіста. Кажуть, що ця професія для тих, хто носить рожеві окуляри. Не погоджуся. Журналіст повинен твердо оцінювати події і допомагати людям визначити до них своє ставлення, передаючи інформацію об*єктивно. Він повинен бути цілеспрямованим. З характером. А іноді навіть войовничим. В рожевих же окулярах з нашим суспільством можна осліпнути.
Зараз мене цікавить культурне життя мого міста та й взагалі всі події, які мене оточують. От нещодавно натрапила на сайті «МБ» на цікаву інформацію стосовно того, що за Чернівецькою областю будуть стежити супутники.
«Для нашого міста співробітництво з Державним космічним агентством України дасть можливість створити та налагодити роботу системи диспетчеризації транспортних засобів швидкої допомоги та житлово-комунального господарства з використання супутникових навігаційних технологій та геоінформаційних систем. Крім того, планується створення системи моніторингу пожежної небезпеки з використанням інформації супутників дистанційного зондування.», — повідомляє прес-служба міської ради.
Цікаво, чи дійсно до кінця 3 кварталу 2012 р. щось зміниться і робота над даним проектом розпочнеться.
Ця подія нагадала мені моє життя рік потому. Воно було таким мрійливим та бунтар ним проти суспільства.
Тепер все набагато простіше. Про що мрію? Мати будинок за містом, щасливу родину. Бути люблячою дружиною, ніжною матір*ю, вірною подругою, хорошою людиною та якісним журналістом.
А про Космос нагадують лише фото.
Саме так я починала свою промову на Всеукраїнській учнівській конференції з астрономії. Це було півтора роки тому. Тоді мене ще не хвилювали політичні події чи громадські проблеми, я безупинно досліджувала геоцентричну модель світу Птолемея і геліоцентричну Коперника, перший телескоп Галілео Галілея, основи небесної механіки Ісака Ньютона, рівняння Френка Дональда Дрейка, яке дає змогу вирахувати кількість цивілізацій в галактиці з якими людство можу вступити в контакт (цікаво, що в кожний окремий момент існує від 10 до 100 позаземних цивілізацій), діяльність Шкловського Йосипа Самуїловича (перша людина в СРСР, яка викладала курс радіоастрономії) та Карла Едварда Сагана (останній започаткував у США новий вид літератури: науково-просвітницький, метою якого було ініціювання суспільно-масового зацікавлення астрономією).І щиро вірила у сміливі ідеї Джордано Бруно: «…Існують нечисленні землі, що обертаються навкруги своїх сонць… У цих світах мешкають живі істоти…».
На той час я не задумувалася над побутовими та повсякденними проблемами, мене більше турбували якісь глобальні. Та й то були не те, що проблеми, а мрії, захоплення.
Тепер я студентка. Навчаюся на журналіста. Кажуть, що ця професія для тих, хто носить рожеві окуляри. Не погоджуся. Журналіст повинен твердо оцінювати події і допомагати людям визначити до них своє ставлення, передаючи інформацію об*єктивно. Він повинен бути цілеспрямованим. З характером. А іноді навіть войовничим. В рожевих же окулярах з нашим суспільством можна осліпнути.
Зараз мене цікавить культурне життя мого міста та й взагалі всі події, які мене оточують. От нещодавно натрапила на сайті «МБ» на цікаву інформацію стосовно того, що за Чернівецькою областю будуть стежити супутники.
«Для нашого міста співробітництво з Державним космічним агентством України дасть можливість створити та налагодити роботу системи диспетчеризації транспортних засобів швидкої допомоги та житлово-комунального господарства з використання супутникових навігаційних технологій та геоінформаційних систем. Крім того, планується створення системи моніторингу пожежної небезпеки з використанням інформації супутників дистанційного зондування.», — повідомляє прес-служба міської ради.
Цікаво, чи дійсно до кінця 3 кварталу 2012 р. щось зміниться і робота над даним проектом розпочнеться.
Ця подія нагадала мені моє життя рік потому. Воно було таким мрійливим та бунтар ним проти суспільства.
Тепер все набагато простіше. Про що мрію? Мати будинок за містом, щасливу родину. Бути люблячою дружиною, ніжною матір*ю, вірною подругою, хорошою людиною та якісним журналістом.
А про Космос нагадують лише фото.
0 коментарів